Твій сміх повільний, як виття.
На мокрих лапах тінь собаки.
Безлисте дерево нещастя
Під корінь пояском відтяв,
Розтер у дрібку сонця-маку,
Сховав за пазухою трясцю.
Два болі – теплий і гіркий -
Тебе водили під горою,
Із сонця вилупився птах
І самовбився за гріхи.
Ти закопав у землю зброю,
Що шаленіла у руках.
Із торб усіх, усіх горбів
Несита сива паляниця
Котила дні, кришила сніг
На крила білих голубів,
Яким твоє пророцтво сниться.
Ти знав. Повірити не зміг.
