Я
барокова споруда
зруйнована часом
примхливість думок
їх виразний малюнок потято
і споглядаю я вітер лише
на моїх хорах запилена тиша
на моїх хорах луна вмирає
вітер голосу свого не має
вітер на вікнах розп’явся
втіха
мо’ на хвилину й зігріє
тихо
тихо ніч у мені пливе
і розгортає минуле усе
я затуляю оголеність смутком
сонце зійде
його випалить хутко
і позолотить усі мої бані
вже неіснуючі вже примарні
і на хвилину я знов барокова
пишна
містична
аж рококова
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design