Ти ходиш вбрана в небо осяяна дощами
У решеті безмежжя змальована словами,
Ходою непоспішною у багряницю мрій
Така обвіяна, затаєна в зіницях моїх вій.
Обморена у диханні морської солі здавна,
Затишена на дні гірських хребтів безладно
У зоряницю падаєш крізь вихор буревій
Така оголено зсоромлена в руках повій.
Лягаєш килимом із простирадла дня і ночі
Облюблено малючи цілунки усмішок дівочих
Така бездонно пристрасна, жагуча просинь
Зваблена зимою, моя тендітно-скромна осінь.
