© KETHERINE LIL, 23-09-2010
|
Чого на душі так тяжко,
Чого в мене сльози в очах,
Чого мені холодно й важко,
Ніби я живу останній раз.
Я не рвусь на волю, на край світу,
У затьмарене життя своє,
Я іду в безодню, та не поверне вітер мене,
У той час, у дитинство моє.
так, то кохання, я знаю,
Може крила мені обірве,
Може вже полишить те страждання,
Яке манить до тебе мене.
І оті сльози печалі
Я вже не хочу стирати.
Хочу тебе зустріти,
І на яву обійняти.
Тиша...німа глибочінь,
Зірве той глухіт у серці,
Очі покриє слізьми,
Плаче, бо ще болить, рветься.
Ріже і коле... тихне
більше воно не озветься,
То заніміле кохання,
В сльозинці назавжди вживеться.
Погляд мертвих очей,
Рве твоє серце щомиті.
Ти не покинеш мене,
Буде щосили боліти...
|
|
кількість оцінок — 0 |
|