Ваші зорі вам сипляться з неба у простягнуті руки
І мов просо збігають крізь пальці
Зорі-просо вам сипляться з неба що розкраяне навпіл на блакитне і жовте
І збігають крізь пальці
Ваші сиві воли вперто тягнуть у небо одвічного плуга
В небо соколом розтяте навпіл на блакитне і жовте
Ваші руки що просо збігає крізь їх розчепірені пальці
Ваші руки лежать на чепігах і правлять у небо
В небо котре розкраяне навпіл
Ваші груди розкраяні навпіл блакитним надія й солоним чепіги
Ваші груди ковтають солоні дими від борні та солодкі від бортей
Ваші руки що просо збігає із них наче зорі що впали
Ваші руки підносять до рота солодкий ужинок що збігає між пальців
Залишаючи вам тільки порох і смуток
Ваші ноги стоять на калиновім листі що вмерло і впало
На огнистому листі що вмерло і впало на землю чужу і пекельну
На ту землю що родить волів і калину і просо і пісню
Дивну пісню що падає в серце мов зорі та збігає крізь пальці
На ту землю що нею ходив і її осінив Первозванний
Ви йдете по калині ви топчете листя і просо і пісню
Знов погоничі ваші крізь пекло ведуть вас в едеми
У едеми на небі що розтяте навпіл на блакитне і жовте
Що із нього вам падають зорі та збігають до решти крізь пальці
Ваші руки прикуті дрижать на одвічних чепігах
І не годні долонею ви стерти піт із чола неквапливо
Ви йдете за волами але ви не дивитесь в небо бо сієте просо
Ви не дивитесь в небо бо сієте просо у землю чужу і пекельну
Санчопанси ви сієте просо що може упало вам з неба
Може то і не просо а зорі упали вам з неба
З жовто-синього неба
Санчопанси куди то здрібнілі ведуть вас тепер донкіхоти
Ваші руки неначе прикуті лежать на одвічних чепігах
І століття збігають крізь пальці
