Меланхолило небо хронічним дощем і сюсюкалось, хлипало краплями.
Перехожі холерили - парасолями тіпали і калюжі на одяг ляпали.
І сангвінила я - посміхалась у приклад усім, на небо чекаючи райдужне.
Ну а дощ - він флегматик: падав мирно і чхав на усіх - йому все було бАйдуже...
