я...відчуваю осінь:
гостро і безнадійно.
в цьому є щось похмільне,
а щось до нудоти святе.
і ранками
поїдаючи свій клятий геркулес
в повітрі відчую гранулу смутку -
чугайстрики в серці пустують і досі
а за дверима звернувся калачиком пес,
спить, мабуть марить про Шутку
але я не про те
все просто йде до зими
хоч і повільно
