Я вижу грустные, торжественные сны...
Где в поздних сумерках грустнее и напевней
Звучат пустынные гекзаметры волны.
Максиміліан Волошин
Збігає час,
та мить боронить мить.
Нема печалі, і нема зневіри.
Душа відпрагла. Серце не щемить.
А мудрий усміх Господа в ефірі
задавнені рубці болючих криз
загоює.
Попереду - дорога
пустельна, бо не треба там нікого.
Допіру схлипи хвиль й солоний бриз
уявлюють з очікуваних сліз
прозору тінь сумуючого Бога.
