Іноді сниться, що я - Бог.
Сиджу сам-один у порожньому кінотеатрі, –
бо мені-то ні з ким сидіти вдвох, –
і дивлюся кіно.
Шість мільярдів кадрів
за ніч
проносяться з божевільною швидкістю повз
мене,
повз мої
розфокусовані очі
в неправильних 3D-окулярах –
замість червоного та зеленого
рожевий та чорний фільтри.
Без них усе розпливчасте,
а з ними загрозливо
об'ємне:
жінки бальзаківського віку,
чоловіки, у яких щось жіночне,
мало-
зимні та літні,
хтось
із вузьким розрізом,
і з шоколадною шкірою,
і з характерним горбочком,
кульгаві, глухі, сліпі та німі,
голодні, товсті, мускулисті,
художники, поети та балерини,
режисери та піаністи,
податкові інспектори та пілоти,
лікарі, архітектори, програмісти,
рибалки та бомжі,
мешканці села
та
населення міста,
прочани
та атеїсти,
депутати
та анархісти,
онкологічно хворі
й немовлята.
А часом Богові сниться що він – це Я,
він сидить у залі,
заповненій вщерть глядачами,
переглядає зворушливу мелодраму,
а попереду хтось із пакетом попкорну,
а позаду хтось цілується дзвінко,
і вібродзвінок у когось зліва,
і раптом йому починає снитися,
що він усе-таки Бог, а не Я,
і дивиться він усе те ж кіно,
щоночі нове та до болю звичне,
і тільки його підсвідомість
завважує періодично,
що кожен двадцять п'ятий
із цих шести мільярдів
чомусь неодмінно ти,
і нам із Ним на душі
стає до солодкого гірко,
і нам спадає на думку
наступної ночі спати,
але він-то все-таки Бог,
йому ні з ким і ніде лягти,
хіба що зі мною удвох
сидіти
в кіно-
театрі.
25-й кадр (сублиминальная реклама, англ. Subliminal message) — вымышленная методика воздействия на сознание и подсознание людей посредством вставки в видеоряд скрытой рекламы в виде дополнительных кадров. Автор метода Джеймс Вайкери признал, что эксперименты, подтверждающие воздействие, были сфабрикованы.
