Рамки зі стін
Чорно-білою пам’яттю
Сипляться порохом
Шашелем точені.
Хлопчик з очима
Століття минулого
Проситься в нині
І знову дивується,
Дівчина з квіткою
(Ще не зів’ялою!)
Крихта за крихтою –
В мрії зурочені,
Юне подружжя
На стільчику віденськім –
Залюби й заздрощі
Давньої вулиці.
Світлі овали
На сірому попелі
Сивого глянцю
Задуми забутої,
Ви ж не гадали,
Що буде так боляче
Поглядам вашим
Зі тла чорно-білого;
Ви ж не гадали,
Що буде так холодно
Й довго сльозам
До пилюги долішної.
Ваших очей
Непрозоре вже сяєво
Щезне, як тінь,
Поміж „завтра” зотлілого.
Світлі овали,
Що сипляться порохом,
Тихого протягу
Змертвленим порухом...
