Не всі вірші, що я написав,
Підуть у зуби псам,
Кануть у Лету, дощами спливуть.
Виживуть ті, що суть.
Не всі діви, котрих любив,
Скажуть, що я зумів
Зняти з них одяг, макарони з вух,
Не коментуючи це вслух.
Не всяка стихія дихає тихо.
Спокійна стихія на лихо:
Велету нудно стоять на колінцях,
Аж поки терпіння по вінця.
Не всіх крапок, що висять над "і",
Вистало на "ї",
Бо в мову ту, що плекали діди,
Ми влили багато води.
Не все отут є сказане -
Кінець ще не зав'язаний.
Ще буде наснага писати!
Аби не мовчати...
