Сувора осінь поглядає скоса
І косить літо сотнею прикрас.
Пожовкле листя сипле, наче просо.
Вологою розвіює волосся.
Співає вітер наче й не про нас.
Годинника удар. Затихне подих.
Із дня у день шукаю дивний світ.
Його немає. Замерзають води.
Пожовклий лист знаходиш тільки згодом.
А з ним і мій також пожовклий слід.
