наступного кола - я знаю - я точно зірвуся,
і вітер замре у волоссі, неначе у кроні,
як море у мушлі -
так вітер у скроні,
так вітер у вусі,
як воїн - на обороні
мужній.
Сидіти у схроні,
лічити удари синхронні
годинника, серця, боксера.
На ксероксі дні пробігають - сто копій, а потім - іще раз.
Найгірше - це те, що у кола немає кордонів,
перепусток, паспортів.
Ти тут, бо хотів. Бо хортів
поза колом і в колі однаково.
знакова ця різниця:
у колі найлегше сниться,
і ніщо не гризе,
бо ти знаєш усе.
Розберемо плюси: полюси поза колом і в колі рівні -
це однакові рівні, однакові навіть площини
поміж "треба" і "треба".
Там так само стираються шини,
і ламаються ноги, немовби списи.
Ти і там не отримаєш всього проси - не проси -
тільки трепет і страх поміж ребер.
Тільки вийти із кола, неначе зламати хребет -
вже ніколи чужої ходи не сприймеш за належне.
І звиваючись червом, боки відбиваючи лежнем
твоє тіло хрипить і гребе.
Не орбіта, а просто земля - хтось ходив і блукав.
Твоє тіло спиняється, дише у мокрий рукав,
перенісся на руку обперши.
Але ти тут проходиш один і проходиш уперше.
І такого від тебе вже точно ніхто не чекав.
