Збіднілі душі, зкурені - й такі наївні
У своїй самовартості закітчених глупот
Замріяний багатством - стомлений народ
Який не зпанував інакший лот
І ще не чується блюзнірством власним винним.
Так - ми такі, нам разом треба далі жити
Вставати, чиститись, здійматись до висот,
Струсити мотлох - і радіти від чеснот,
Всміхатись ближнім - і позбутися нервот
І власний простір врешті полюбити.
Зачистка - не для нас, нам тут подробна чистка
Від сірості, нехлюйства, злиднів і негод
Побілка мислення - пожвавлення думок
І серед тлуму тисячі толок
Нам стане краще - болісно і швидко.
Нас так ламатиме, труситиме від змін,
Ми станем власниками тисячі турбот
І раптом з купища зневірених нероб
викресне дух, готовий до зірок,
Пруткий і спраглий, чистий і відмінний.
