Вже вітер в спину – не в лице.
Я розповім усім-усім про це.
Як поміняв місцями стелю і підлогу.
Та вирівняв свою криву дорогу.
Яка вела мене хто знай куди.
Скоріш за все до вірної біди.
Мов янгол, вмить, розправив два крила.
А голова букетом дивним розцвіла.
Побачив світ прекрасним – без оков.
Бо врешті-решт знайшов свою любов.
На взаєм, палко, долю не благав.
Своєї мрії жінку я знайшов і покохав…
