© koka cherkaskij, 03-09-2010
|
„Я знов загубив десь ключі від сараю,
А там же рушниця, патрони, харчі,
Укотре до мене прийшла Бунгарая,
Нам хороше з нею вночі.
Вона по не-нашому щось там патяка,
Говорить, напевно, мені про любов,
В тебе, Бунгарає, така гарна постать,-
Шо прямо... Приходь завтра знов!
Пасат жене хвилю, бамбуку хитає,
Тобі подарую сьогодні браслет,
Якщо ти нарешті, моя Бунгарає,
Покажеш тутешній цьом-цьом.
Як хвиля, виляє задком Бунгарая,
Це й все, що уміє вона...”
Та він мусить йти, бо Миклухо-Маклая
Вкраїнська чека сторона!
Звичайно ж, у нього ще будуть романи,
Бо як же в поході без них?
Тут всюди настільки дешеві путани-
Що не скористатися гріх.
Усюди тут ходять такі Бунгараї,-
Забудеш умить катехизм.
То ж вип’ємо за Миклухо-Маклая,
Що світу відкрив секс-туризм!
|
|
кількість оцінок — 0 |
|