Далекий мій !
В усміх сонливої Джoконди - перевтілений
Так вабить нас перелітніх з одного в інше вино.
Волосся вицвілого старого художника
Ти ніжний колір розтоплений водою
Залишайся в недосяжності
Викоханої тобі слави
Колиски твої розбиті об храми.
Діти твої – хворі.
Квіти твої – зів’ялі.
Лиш скислий сміх старого п’яного жриця
“ поклін мистецтву віднесіть, останній раз”
Розписую тебе своїм шаленством
До червоних драперій
Розколюю тебе через скло
Закостенілу твою Музу – народжую вогнем
Останнього перелітнього короля Ліру
З порожнього
Нас роздавили на сходах,
Бо ми молились останні
Не кинули драхми…
Далекий мій!
Заспівай мені
Про сірість своєї першої Джоконди
Викохай свого нового єретика
І розлетися
Порохом старих тобі
Надгробних поклонінь
Далекий мій!
Ти воістину народжений
Зникаєш задихнувшись від нас
Тих, що зробили твою історію
Запаморочили усміх твоєї сивої бороди
І розбіглися…
