Сидиш, лежиш, ідеш, а час прискорюється і життя минає.
За грошима бігти марно та й слава, як і влада теж лишень примара, що за ними пустота.
Порожньо. Порожньо і сумно жити в шлакоблоці та асвальті,
І день-у-день сердешно перейматися за те, що спогадів не варте.
А хотілося б... Хотілося б пожити, а отже іншого життя.
Хотілося б поринути у безкінечні мандри,
Хотілося б побути в кожнім місці в світі і почути Beatles i Nirvan(у),
Хотілося б помандрувати, як Сковарода, при тому мудрості навчати.
А чи краще так... Хотілося б творцем побути, того малого, що творити мже кожен.
Хотілося б побути музикантом й тішити людей піснями,
Хотів би фільмів про пригоди і про різні драми назнімати,
А дужче від усього, хотів би я цікавим і корисним стати.
А можна ще казки писати, щоб кожну втілити в життя,
Хотілося б на ранок обернутися мольфаром і поринути в Карпатськії ліса,
Там бачити тварин химерних, добрих, злих,
Ну і звісно чаклувати, на ранкові полонини, краси небаченої, тумани наганяти.
Хотілося б постійно бачити Карпати і Андрія церкву над дніпром,
Хотілося б дивитися на це й щоразу бачить щось нове.
Хотілося б писати прозу й вірші та мати більше аніж два рідні читачі.
Отак хотілося б пожити... Не сьогодні, не завтра, так коли..?
А зараз, хотілося б лиш вмерти, і поринути хто-зна куди,
І щоб до Раю взяли на роботу і послали в Пекло на охоту.
А пекло тут, бо все повторюється, вічність, все по колу,
А ми живі й здорові, і все щось хочеться мені...
P.S. А хочеться співати "Наливайте браття", декламувати "Життя іде і все без коректур", повторювати "Ми повернемось, обов'язково повернемось"... Пішов у палату по яблуко.
