А літу вже кінець . Не доживе навіть до завтра.
І серпень – безпорадна шавка ,скавучить.
А сонце ще удар тримає .Все не здається
та не відпускає останню теплу мить.
Співає дощ нудну кантату і я підвладний
її тактам ,забуду про сьогодні і про завтра .
Свідомості безмежну кварту розіл'ю.
Туди де все поставлено на карту й
осінні маніфести вийшли з друку .
Холодний чай без смаку та без цукру
нашвидкуруч вже на порозі пригублю.
Здається небо стало зовсім близько,
піду по линві місячного блиску ,
без страху, без вагання та жалю.
Холодні зорі з запахом ментолу я принесу
до твого столу . Давай же , друже .Наливай.
Відчуй осінню прохолоду та крила під
Борея подих у вільному падінні підставляй.
Лети із заходу до сходу . Побач ,як літо
всі свої плацдарми без вороття здає.
Віднині знову входить в моду , забутий усіма
закон природи про те, що сила проростає
в слабкість, а слабкість силою стає.
