слухай, а ти часом не ангел?
я якось-то бачила тебе з четверга на п"ятницю
мені знайомі твої риси, руки... і навіть фаланги
я цілувала їх... і губ багряницю
слухай, ну тільки не смійся
я ж бачу часто сни такі... трохи віщі
я не мольфарка, звісно ж, не бійся...
бери глибше чи швидше вище
ти посміхаєшся? думаєш я дурепа?!
ну , будь ласка, не торкайся волосся
я відчую і все розвіється, а так не можна... не треба
так ось, я якось-то бачила апокаліпсис
в міській лікарні, вікно, другий поверх
мобільний кричав - звонив один псих
шукав на Менсона кислотний ковер
і я заснула. і наснився ти. такий, як зараз -
стомлений і глибинний, чимось навіть мій
хоча не в цьому справа. я не така зараза
що присвоює з перших хвилин. просто з"явилось "ми"
ну і потім... усе сталось - я про риси, і руки, й фаланги
дуже реально: і відчуття і графіка( майже 3D)
ніхто не ділив нас на вік, статуси, ранги...
просто ми були в пустому НІДЕ...
так- от сонце... ти часом не агнел?
