Замовкли друзі
Не зрозуміли
Казкових надій
Не прийняли
Двозначних правд
Писаних хвилями дня
День триває
А правди розходяться
А то знова разом
Опльовуються
Потім лижуть слину
Світ бачить це
Як та мати дивлячись на своїх синів
Що то грають з собою до крові
Бачить любов і гнів
Все таки вірить
Що там більше любові
А дійсність
Є яка є
І поки що така буде
Бо ті
Що творять її
То люди
То живі
Люди
Бідні і багаті
Інші ззовні
Тоді їх повно всюди
А в себе в хаті
Сумні
І лата на латі
На їх душевому вбранні.
05.11.2006р.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design