У надвечірї тане осінь,
Заходить сонце за поля.
Там, край дороги, щастя носить
Бешкетник вітер-немовля.
Він грається тим щастям вдосталь
У піжмурки і у квача,
За ним злітає листям осінь-
Тополю з ясенем вінча.
Вони як двоє перехожих
Зустрілись поглядом на мить-
Кохання ні на що не схоже
У їхніх душах заболить.
І може все ще буде - потім,
Коли калина зацвіте,
А поки вітер щастя носить,
Зима снігами все змете.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design