У надвечірї тане осінь,
Заходить сонце за поля.
Там, край дороги, щастя носить
Бешкетник вітер-немовля.
Він грається тим щастям вдосталь
У піжмурки і у квача,
За ним злітає листям осінь-
Тополю з ясенем вінча.
Вони як двоє перехожих
Зустрілись поглядом на мить-
Кохання ні на що не схоже
У їхніх душах заболить.
І може все ще буде - потім,
Коли калина зацвіте,
А поки вітер щастя носить,
Зима снігами все змете.
