Мао мав мову
містом гуляли доги
мій милий зламав ногу
і все почалося знову
Мао навчив всіх прощати
я знітилась і повернулась
впивалась в коліна підлога дощата
і холодом віяло від твого дула
Мао зняв з безіменного перстень
кинув на мене зневірений погляд
"коли кохання штучне і черстве,
яка ж у біса тут була доля?"
Мао накрив мені очі долонею
я скинулась і пішла у ванну
навис його образ наче іконою
співала я відчаю тихо "осанну"...
