Із тигля виливав мою жагу
і ув’язнив мене в омані форми -
сичала, билася, тужила без вогню
у пружних вигинах стриножена мінорно.
На віях золотих стужавіла сльоза...
Розпластав на ковадлі подих мій
достиглим шалом чорносяйних м’язів...
І молот хижо вигризав холодний біль.
- Якщо вже форма, то давай, Ковалю, й назву!
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design