тіні свої зі стін познімає складе вп'ятеро
любові-дотики зав'яже вузликами - а що їм?
краплини поглядів лишить на згадку не витиратиме
поїде від тебе до своєї байдужої і чужої
а та чужа двері відкриє обніме коротко
а та байдужа постелить м'яко на сни потомлені
і буде ранок і буде вечір у вікнах з двориком
і щось всередині догоратиме як місяць в повні
