Сьогодні дощ був піаністом
Краплинами акорди вибивав,
Вона стояла під мостом,
А з нею кіт – він заблукав.
Від холоду німіло тіло
А серце все ж таки
Боліло…
Схилили голови червоні маки
Маестро аплодують небеса
Шкода, що ці акорди
Почули всі…Та не вона..
Мораль ж історії така
Коли в житті вирує драма,
Ви пам’ятайте ці слова:
Усе проходить,все минає
І під симфонію дощу,
Не треба плакати,страждати…
Нехай минув любові час
Веселка завжди буде в небі
Так ніжно посміхатися до нас.
