чи тобі чи мені не забракне в душі чорноти
це болото не тихе – всю ніч бенкетують чорти
а когут проспіває – хто виживе зможе піти
тільки жоден із нас не захоче нікуди втікати
догорівши-догравши а потім: була не була…
та однаково врешті – туман упаде чи зола
всі провини і вени міцніше затисну в кулак
і зіграю для тебе уривок святої токати
на органі соборному… звідки орган у кущах?
і якщо не за совість тоді безперечно за страх
милосердна дитина не блудна – приблудна сестра
омиватиме ноги та рани солдату-месії
порятує півсвіту від мене від себе від них
і сама доживе до завершення тої війни
на якій перегинуть мужчини її та сини
а кістками напровесні ниву голодну засіє
ту єдину що родить чар-зілля на лисій горі
у багатті повільно зітліють поліна сирі
чи мені чи тобі не розвидниться в чорній порі
ми напоєні трунком отруєні димом од ватри
роззявляють провалля під нами зубаті роти
якщо хочеш – то падай а можеш летіти – лети
засихає болото і з ним пропадають чорти
тільки жоден із нас того сонця нового не вартий…
