“Коли закінчиться день, в який ніхто не заплаче,
я випаду сіллю-в-рану над полем венозних снів…”
(Ніка Новікова “Кольори”)
відчуваю присмак солі
дівчинко озерна примо
топлес плесами спроквола
повна відчаю як диму
плинеш ти до свого дому
хоч імла тебе лоскоче
що ніколи і нікому
що нікуди і не хочу
плі у небо
полювання починається
на линві
ти стоїш моя остання
ти кричиш моя єдина
і цитрини як банкноти
сипляться довкола тебе
і брудна неначе полтва
ти впадаєш в
жовте небо
