Ти будеш народжуватись в очах
цього малого божественно…
в його голубозорих,
бездонно-темних,
м'яко-глибоких,
небрехливо-щирих
мріях,
закутаних у запитальну
тремкість вій,
ув охоронну
пильність повік.
Ти народжуватимешся зверху
й спадатимеш
благословенно
на лице:
у кутики вуст,
у пошморги носика,
в лукаво-дрібні зморщки
'вколо очиць,
як дощ
на врепану сухаву землю.
Ти проростеш –
я вірю! –
в обличчі сього маляти
виплеканим зерном
змістовности і сили,
нездоланности й супокою;
перекинутою догори дриґом
різнобарвною рай-дугою.
Веселково.
На щастя!
