метелик у сітчастій люстрі -
ага, зловився, дурненький -
як у сачок
тебе заманила
своєю досконолою формою кулі -
себто порожністю і простором -
своїм електричним світлом -
що замість сонця,
вабить неменш ефективно -
бо,
давши пригубити
жаркого пристрасного подиху,
губить
тебе
поволі
незгірш,
як сама
фатальна
любов..
..а ти все, метелику,
б´єшся
так відчайдушно крильми
об досконалу форму
поглинаючої округлості,
щоразу
повторно
і чимдалі потворніше
нап´ялюючися на голочки
електро-напружності...
