«Сходити за межу, щоб принести сюди, для цього світу, щось і дивне, і незнане.
Щось те, чим вічність можна годувати в плинні дні...»
Ю. Андрухович «Дванадцять обручів»
«Сходити за межу,
Щоб принести сюди
Для цього світу щось
І дивне,
І незнане,
Щось те,
Чим вічність можна годувати
В плинні дні...»
Хіба дозволено безкарно?
І маєш кару:
Роздуми на самоті
Та очі,
Відтепер до брлю зрячі,
Та розуміння,
Що усе оте –
Не більше,
Аніж вигуки дитячі.
Дивись тепер:
Чи змиє дощ сліди?
Чи крок у темряві
Відлунням одізветься?
Куди?
Навіщо?
Як?
І скільки ще? –
Оголене,
Волає серце...
