Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2557
Творів: 46395
Рецензій: 90553

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Переспів

Казка про Колобка

© Віктор Чубенко, 24-07-2010
КАЗКАР:
Він не піца і не пряник,
Він не корж, не пиріжок,
Він не бублик і не драник,
Не пиріг, не марципаник,
Не калач і не ріжок...

Правда, кажуть, теж із печі -
Зарум'янений бочок!
Дуже б смакував, до речі,
І дорослим і малечі,
Наш герой - це Колобок!

Та якщо героя з'їсти,
То і казки б не було!
І байдуже, що він з тіста,
Час давно зручніше сісти!
Повсідались? Почнемо...

Із країв, від нас далеких,
Із-за гір, лісів, морів,
Нам діток несуть лелеки,
Їх там цілі діто-теки,
Та немає колобків!

Звідкіля ж вони беруться
До десерту на обід?
Колобки в печі печуться,
Не завжди вони вдаються,
Бо потрібні баба й дід!

Двоє ці поваги гідні,
Пам'ятаєте чи ні?
Баба й дід - старі і бідні,
Й проживали не у Відні,
А в забитому селі.

Так було колись. А нині
Злиднів менше вже стає:
Їх немає і в помині
В нашій рідній Україні!
В інших землях трохи є...

Ми ж все змінимо сміливо,
Вийде версія нова:
Хай собі живуть щасливо,
Добре все у них на диво,
Правда пенсія мала...

Ось вони удвох надворі,
Бабу дід штовхає в бік:

ДІД
- Десь там борошно в коморі,
Є вода і трохи солі,
То спечи щось на обід.

БАБА
- Не штовхайсь, не на базарі,
Бо скуштуєш копняка!
Краще відійди подалі,
Та раз ми з тобою в парі -
Я спечу нам колобка!

ДІД
- Слово наче і знайоме,
Хлібобулочне, чи як?
Та якщо воно скоромне,
І як діло економне,
То нехай вже буде так.

БАБА (глузливо)
- Борошна води і солі...
Славний з нього кулінар!
Тільки, дякувати долі,
Є всього у нас доволі,
Вже піду розводить жар...

На замітку господарці
Мій рецепт для колобка -
Пооблизуєте пальці,
Бо роблю його на смальці,
Можна взяти й маселка:

Смалець (масло) хай розтане,
А найкраще - розтопіть,
Додасте туди сметани,
Потім буде хай додане
Цукор, сода, сіль - тоді

Всипте борошно, і після
колобка чи колобків
Наліпіть кругленьких з тіста,
І  рукою, та не тісно,
Приплескайте з двох боків.

Зарум'яньте у духовці -
Я свого печу в печі,
І поставте на віконці -
У тіньочку, не на сонці,
Як пекли ви не вночі...

КАЗКАР
Сонце грає на осонні,
Зігріває зграйки мух,
Мружить кицька очі сонні,
Колобок на підвіконні
Озирається навкруг:

Світ привітний і широкий
Усміхається йому,
Без вагання і мороки
Покотився колобокий
З підвіконня на траву,

Через двір та за ворота,
У луги, ліси, поля...
Аж народ роззявив рота,
Дивувалася й німота,
І сусідська і своя...

ПІСЕНЬКА КОЛОБКА

Польові м'які доріжки -
То листок то колосок,
Не болять у мене ніжки:
Колобок не піде пішки,
Бо на те він Колобок.

Не сумуйте, бабо й діду,
Що всього лише разок
Ви лишились без обіду,
Що не видно навіть сліду -
Та радіє Колобок!

ЗАЄЦЬ
- Що за штука? Пахне смачно!
Стій, з тобою задружу!
Буду діяти обачно,
І хоч досі трохи лячно,
Зупиню і надкушу.

Хто ти? Чи з села чи з міста,
Що масний лишаєш слід?
Чи не виліплений з тіста?
Я б не проти попоїсти,
Залишайся на обід!

КОЛОБОК
Ще не став великим паном -
Відгукнусь на  Колобок.
Назови хоч марципаном,
Пиріжком чи круасаном,
Не полізу у роток!

Циган теж хотів макухи...
Я ж від баби й діда втік!
В голові  у тебе мухи,
То й від тебе, довговухий,
Утечу...  То я попік?

КАЗКАР
Так відстав той косоокий,
Хоч на ноги був прудким,
Бо герой наш колобокий
Взяв на старті темп високий,
Як змагатися з таким?

ВОВК
- Що за запах пречудовий
На голодний шлунок мій?
Проковтнути я готовий
М'ячик цей, на вид медовий,
Що за овоч? Ну  ж бо, стій!

Добрий вечір, кругле диво!
Ти з яких таких казок?
Але пахнеш як звабливо,
Чи не привид, все можливо?...

КОЛОБОК
- Я не привид, Колобок!

Може й чув ти щось про мене,
Я не знаю тільки що?
Тільки знаю достеменно:
Я - не булочка із кремом,
Щоб пропасти за ніщо!

Втік від діда й баби вранці,
І від зайця я утік,
Хоч трясусь, як в лихоманці,
Та й від тебе, сіроманцю,
Утечу...  І - шасть убік!

КАЗКАР
Так розсталися ці двоє...
Вовк розсердився, та де ж:
Був погнався за героєм,
А той лісом, потім полем,
Тут хіба наздоженеш!

ВЕДМІДЬ
- Що це котиться під ноги,
І взялось не знати де?
Чи воно не має змоги
Розібрати вже й дороги,
І того хто нею йде?

Невеличка куля жовта,
Мов ниток якийсь клубок...
Але ж пахне ця істота,
Наче проситься до рота...

КОЛОБОК
- Добрий день, я - Колобок!

От приманка я з приманок -
Все в живіт веде маршрут!
Та чого там ждати жданик,
Я не крендель і не пряник,
Щоб ковтнув мене ти тут!

Втік від діда я і баби,  
Заєць теж не наздогнав,
Не здолав і вовк спіймати,
Та й від тебе, волохатий,
Утечу...  І ходу дав!

КАЗКАР
Той не став наздоганяти:
Хай вже - чи й не Колобок,
А піднявсь на задні лапи,
І почав видобувати
Із дупла смачний медок...

ЛИСИЦЯ
- От вже пахне в лісі дивне,
Аж пливе з-під ніг земля!
Схоже, щось смачне й поживне,
Дух у ніздрі так і лине!
Звідкіля ж таке маля?

Щойно з печі чи з лежанки?
Бачу, молоде, дурне...
А іди-но, йди до мамки,
Ми пограємо у "гамки",
Обніми ж скоріш мене!

КОЛОБОК
- Добрий день, руда панянко!
Я представлюсь: - Колобок!
Я від діда й баби зранку
Втік, бо мали забаганку
Зачепити на зубок,

Та у мене підготовка -
Вкоротить не дам свій вік:
Втік від зайця і від вовка,
І остання замальовка -
Від ведмедя ще я втік!

Колобків тут їсти модно -
І про милість не проси...
Ти ж зі мною гратись згодна,
Та либонь, вже й не голодна,
І мене  ж ти не з'їси?!

ЛИСИЦЯ
Підкотись до мене ближче ,
Щоб найкраще все почуть:
Заспокойся... дихай глибше...
Хай в деревах вітер свище,
Ти - далеко, ти - не тут...

В ресторані "Ні - фігурі" -
Сім зірок, найвищий клас,
Ти - на блюді у гламурі,
Весь у пудрі, у глазурі,
Ждеш, коли проб'є твій час!

Поряд, як належить пані,
Найшляхетнішій між дам,
На широкому дивані,
Аж завмерла у чеканні
Я... Відкрила пащу... Гам!

Тьху! Гливке! Офіціанта!
Де цей кухар? Він - "ку-ку"!
Як нема пекти таланта,
Йде хай на комедіанта -
Виступати у цирку!

Геть від мене, гливкобоче,
Стій на місці, де й стояв!
Чи котися світ за очі...
Може хто тебе й захоче,
Але точно вже не я!...

КАЗКАР
Що сказати, люде милий,
Колобок у нас такий:
Хоч надгризли - ще вродливий,
Хоч глевкий - зате щасливий,
Що його не допекли!

Хтось уже в долоні ляска,
Чи така, чи не така -
Вже як буде ваша ласка,
Та скінчилась наша казка
Про глевкого Колобка!

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 2

Рецензії на цей твір

справді з інтересом

На цю рецензію користувачі залишили 5 відгуків
© Сонце Місяць, 26-07-2010

Успішне віршування...

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Микола Цибенко, 25-07-2010

Я плескачик, я гарячий, загорілий в мене бік...

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Галина І, 25-07-2010

:-)

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Сергій Без, 25-07-2010

дуже позитивно

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© kashtan, 24-07-2010
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.90262198448181 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …
Книжковий МЕДВІН 2019
Друзі! Вже скоро розпочнеться весняний книжковий Медвін, звертаємо вашу увагу на зміну розкладу, ярмарок …
Поезія, яка пробуджує до роздумів
Поезія завжди була тою силою, яка змушувала рухатись далі, коли не було сил. Змушувала любити, коли …