Ситуативність навзнак емпірична, як докір.
Тисне тиск. Цитрамоняться звуки і барви.
Кава терпне і давить навмисно у скроні.
Затихають синхронно нарцисси й геракли.
Ти, чиє серце у нетрях чаклунки Пандори,
Безпричинно цілуєш. Навкулачки із долею
Б’єшся. Ці Танталові муки, це завтра
Сьогодні і вчора,
Як полова із рук, все за вітром неквапно несеться.
Я тебе не чекаю. Перестань! Не твоя Галатея.
Цей сюжет так епічно урвався на дивному місці.
Елегійно стихають вогні. У руках – орхідея.
А я чемно чекаю від неба про тебе вісті…
