Тримай мене, розбурхану і бентежну,
мов гірську річку.
Тримай мене, слабку і розколихану,
мов ковилу на вітрі.
Тримай певніше,
сильніше стискай -
вітер сльозу з повіки витре
і я попливу,
полечу у безмежжя..
і стану тобі рятівною билинкою,
стану тобі щасливою звісткою -
най лише страх,
що всадився на диханні,
згорить у полум´ї пристрасті,
най лиш попустить
ввіп´ятий у голубицю єства
звіра пазур залізний,
я стану тобі тихим літеплом-леготом,
най лиш метелик життя
затріпоче десь попід серцем..
