Народилося Слово
Із зерен Доброти,
Із Любові крихіт.
Його Небо носило високе
І пустило на світ.
І росло мале Слово,
Ставало землею,
І повітрям, і вітром, й вогнем,
Розвивалося ночі зорею,
Михаїловим гострим мечем.
І колоссям воно проростало,
Жайворонням злітало у вись.
І сакральне словесне начало
Було вічністю.
А тепер – подивись!..
Що не слово – руїна,
Де поділися сила і чар?
Та, мабуть, ще одне те міцне залишилось, -
«УКРАЇНА!!!», - зліта вище хмар.
Вже віками не тліє, не в’яне,
Не псується воно, не горить.
Роксоляни і укри, склавини й слав’яне...
УКРАЇНА – як вічність і мить.
14-11-09
