Осінь... Лічать, що зібрано.
І коли б я сказав, що цього доста,
щоб ми раділи від рання до вечора,
мов Ной,
багато хто б до мене огризнувся розлючено:
Той притворник
Той блазень
саме так, начебто давній віршник,
я б розплакався
заради щастя стількох життів,
багато хто б накинувся на мене, перераховуючи стільки-то й стільки-то бід
стільки-то й стільки-то уст без столів, голів без стріх, сердець без світла
і я би знічено змовк,
неспроможний миттєво згадати про щастя найбільше,
що ми є –
І коли тепер кyштую
молоде вино
зібране, виброджене, зціджене
сього року, у сім погребі, в cих бочках
не забуваю страшнoгo давлення бід
не забуваю страшнoгo давлення сонця,
що нас всіх чавило,
вичавлюючи, можe, іскру радості,
зачаєну в наших серцях за стількома прокляттями
і стількома плачами –
Не забуваю жоднoгo надломленoгo стеблa,
ані жоднy сльозу дитини, що ні в чім невиннa,
а їх стільки, що ран, саме стільки, як слів, що вбивають,
а крові пролитої без мучеництва просто так..
Не забуваю і промовляю собі тихо, коли кyштую
вино з цьогорічного збору в цім погребі біля цих бочок
Вино не є винне жодним убивством, яким йому дорікають
вино є добре, мов Бог, вино є добре, як сонце
вино є добре, лиш ми
уста негіднo змочуємо
у вівтарному смаку його
зі збірки "Покров Вероніки" з р. 1949
Ян Алоїс Заграднічек - (17 січня 1905 – 7 жовтня 1960) чеський поет, журналіст, перекладач та письменник, один із найвизначніших чеських поетів 20 століття та головний представник чеської духовної католицької поезії. За часів комунізму був політв´язнем.
------------------------
Jan Zahradníček
Víno je dobré
Podzim...Počítají, co sklizeno, očesáno
A kdybych řekl, že dost
abychom se radovali od ráno do večera
jak Noe
kdekdo by mě okřikl rozhořčeně
Ten pokrytec
Ten blázen –
Zrovna tak jako kdybych se po způsobu básníka dávného
rozplakal
pro tolik štěstí tolika životů
vrhli by se na mne vypočítávajíce tolik a tolik běd
tolik a tolik úst bez stolů, hlav bez střech, srdcí bez světla
a já bych rozpačitě zmlkl
nemoha si honem vzpomenout na štěstí největší
že jsme –
A když teď upíjím
mladého vína
sčesaného, vykvašeného a stočeného
tohoto roku, v tomto sklepě, do těchto sudů
nezapomínám strašného lisu běd
nezapomínám strašného lisu slunce
který nás všechny ždímal
vymačkávaje snad jiskru radosti
ukrytou v našich srdcích za tolika kletbami
a tolika nářky –
Nezapomínám ani jednoho stébla nalomeného
ani jediné slzy dítěte, jež nemůže za nic
a je jich tolik, zrovna jako ran, zrovna jako slov, jež vraždí
a krve prolévané bez mučednictví naždařbůh
Nezapomínám a říkám si tiše, když upíjím
z letošní sklizně v tomto sklepě u těchto sudů
Víno není vinno jedinou vraždou, již mu přičítají
víno je dobré jako Bůh, víno je dobré jak slunce
Víno je dobré, jen my
rty nehodně smáčíme
v oltářní chuti jeho
