legato, – вплетеним між столиками смутку,
закутаним у диму павуту, –
виковзує вона…
плавку ходу
сценічним «браво!» розривають квітів жмутки.
грудний глибокий альт із приголосом хрипу –
лиш шовк жабо тривожний теплить звук.
і мікрофон в її руках – павук –
тче сивий джаз…
а в монітори чути схлипи.
