Мене ваблять довершені фрески
На стінах і розписи.
Ці ноктюрни, рапсодій мелодика, ритм…
Ваблять зими, закутані в ковдри,
Неправильні компаси,
Які знають, напевно, на що ти
В дитинстві хворів.
Холод тисне навмисно своєю
Нестримною вдачею
Неприступних не люблять: вони
Заважкі для життя.
Якщо я замалюю цей сум
Випадковою втечею.
Ти зі мною підеш?
Бо я вірю в твої почуття…
Безпорадністю скута,
Твоєю любов’ю закрижена.
Несинхронна, нестримна.
Чи пара ми, дядько Ною?
Розтоплю, Каю, лід.
Хоч й не Герда, тобою залишена.
Візьми компас. А далі?
А далі - іди зі мною.
