Ввижаються сріблясті мерси..
Ти тріщишся на мої перса,
Необачно.
А я соромлюсь, червонію,
Брешу, що звуть мене Марія.
Така от, бач но
Номер не дам, я не мобільна.
Ти щось даруєш, кажеш „біль на”
І розгортаєш.
А я беру його насліпо,
Любов – як у нездалім кліпі
ЇЇ немає ж.
Когось цілуватимеш в мерсі металік,
А я подумаю, о мерсі Віталік,
Напишу в ЖЖ.
Якось захочу послухать Пінк Флойда,
Ти будеш з рожевою (ну та, що пінк хвойда),
Ти з нею уже.
Я буду кришити на кухні салати,
А ти підглянеш, здивуєшся „мм то така ти?”
Фанат чистоти.
Не люблю я мерсів, на „бесі” поїду,
Зустріну тебе, а ти вже рік – дідо
Овва, чи то ти?
