| © Ніка Новікова, 09-07-2010 |
…треба міцно стулити рота,
щоб сім кольорів холоду
не вибрались на зовні.
Коли закінчиться день, в який ніхто не заплаче,
я випаду сіллю-в-рану над полем венозних снів;
я виросту в жовті квіти і білих квітникарів:
синє до синього, чорне до чорного,
а червоне – в остачі…
Коли закінчиться ніч, в яку ніхто не кохає,
я рахуватиму ребра темно-зелених рік,
/чи кусатиму губи, цілісна, наче зграя/
доки не згасне місяць, що захлинувся в них…
Коли закінчиться ранок, який ніхто не замолить,
я не прокинусь сама,
ніхто мене не розбудить.
тілом пройдуться звуки, довгі дороги й люди,
наче воно – земля, яка не відчує болю…
[…]
...чорне до синього, синє до білого…
хто я тепер така?
…голе
піщане дно.
червона пустельна ріка.
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|
