На мапі тіла хтось несміливо розлив у міру
Мінорні хвилі. Мабуть, невпинні. Лимонні й милі.
Вуста згоріли, хоч були зливи. Синіли сливи.
Вишневий пурпур на землю пурхнув - ми заніміли.
Лазурні візи і прес-релізи упали долі. І ми в полоні
Забудь паролі. Напишуть тролі листи в горорі.
Неадекватні. Від щастя босі у злив волоссі.
Магічні знаки, на ранок – злаки. Нехай говорять.
А георгіни – букет Регіни – роздам по квітці.
Бо ми щасливці. І нам замало. Ми маєм право
Любити більше. Страждати менше. Бо вже не вперше.
Так безоглядно і недоладно розкрили карти.
Це все не жарти! Не преферанси і не альянси.
Це все насправді. Скажу по правді: ми – ненормальні.
Трішки астральні і божевільні. Як вітри – змінні.
Нас забагато. Це – як атака, де ми безвільні…
