Кораблику блакитнопаперовий,
Я розучилася тебе чекати
Вода солона залишок помади
Зітерла з вуст. Поморщились цукати.
І мантри поміняли на дукати.
Чого заради?
Кораблику блакитнопаперовий,
Мої плачі міліють. Осінь вперто
Відштовхує печаль у Ріо-Педро.
Мелодія морська на звук – алегро.
А я самотня боса і подерта.
Це так нестерпно.
Кораблику блакитнопаперовий,
На хвилях, звісно, ти як той король.
Стихія – то від безуму пароль.
Скрипаль зіграє. Тільки ти дозволь.
Сім нот. Мажор. Загублений бемоль.
Чекатиму… Наївно, як Асоль.
