"…хотів би з однією людиною стрітися у раю.
і зовсім не хочу зустрітися з нею у пеклі ...."
Відведи мене в рай, я забула як він виглядає.
Там, здається, був місяць, він майже торкався Дніпра.
Там, здається, був міст, він впирався у небо безкрає.
Й кошеня на Подолі, і сходи, і Лиса гора…
Відведи мене в рай, я забула до раю дорогу.
Хоч вона через серце коротким рядком пролягла.
Хоч вона невагомо-легка ніби посмішка Бога.
Де незриме щось тихо торкається твого чола...
Відведи мене в рай...
Якщо зможеш його відшукати.
Якщо зможеш всі кола пройти й відродитися знов.
Коли час призупиниться... й вибухне ритмом кантати.
Й ти згадаєш, що рай – це безмежна безкрайня любов...
