Докір. Сумнів… Своєчасно спохватився.
Пильно в люстро подивився.
Сам з собою розмовляв,
Підморгнув і запитав:
– Що тобі для щастя треба?
Спів пташок, віконце неба,
Їжі міру, мирний сон…
Жити з вічним в унісон.
–Все це хлопче в тебе є!
Отже щастя вже твоє!
–Знаю, жартома питаю.
Бо буває забуваю.
