© Ольга Теодор, 04-07-2010
|
БОЖЕ, БОЖЕ...
Боже, Боже, як ся старам,
Де пожену воли заран.
Вера, я їх не пожену,
Бо я маю младу жену.
Боже, Боже, з високости,
Розишлися дві любости,
Дві любости, два серденька,
Будут плакац од раненька.
Дві любости, штири очка,
Будут плакац до так рочька,
До так рочька, до осени,
Пок шя Янчік не оженит.
Дівчя, дівчя, дівчяточько,
Под же зо мнов до поточька.
До поточька глубокого,
З - під явора зеленого.
Дівчя, дівчя, біла ружа,
Не треба ' ті било мужа.
Ани мужа, ни фраїра,
Било ходиц, як лелія.
Дівчя, дівчя - білий кришталь,
Я би г' твому личку пристав,
- Я би г' твому не пристала,
Бо ти велький, а я мала.
Бо ти велький, як драбина,
А я - мала, як дітина.
Бо ти старий, як колода,
А я - дівка, як ягода.
Заран - завтра ; вера - клянуся ; г' твому личку пристав - я б тобі пасував, підійшов
( прим. автора подачі )
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|