* * *
Проходять крізь віки
Одні і ті ж думки:
«Кохання може просто так
Прийти і просто так піти».
Загорнить у рукав
І ти згадаєш,
Як колись
Не ту кохав.
А від серця тінь
Залишиться в очах.
Пройдуть оті віки,
Але кохання у чужих серцях.
Кохаєш ти блакить,
Кохав ти сивину,
А в моїх руках
Забув ти лист
Написаний в віршах,
Його в рукав
Я загорну
Напише мить слізьми
Проколить тінь наскрізь,
А в пам’яті лишились ми одні
Та спалені вірші.
Куєш мене одну,
Ти поруч лиш на мить,
Я кохаю сивину,
Тебе покликала ота блакить.
