тілом Греції течуть вірші
діжка сонця наперсток місяця
пісок вимито глина тужавіє
каліцтвом божественним світиться Парфенон
купається в славі Олімп знеславлений
минуле відмотуєш як кіно-
стрічку що в страху біжить екраном
уярмлена розмірами гекзаметру
тіло Греції зводять судоми
пологи короткі а вічність довга
доки є греки зветься історія
боги помруть смертні будуть плодитись
заковтує Лету Егейське море
житейське — ковтає затвердлі міти
не жуючи бо беззубе
і давиться
мокрою глиною сухим гекзаметром —
як берегом що постав із піску
колись кривавого вже промитого
білилами сонця щедро политого
тінь відкинуто на ріку
а їй байдуже –
тіло Греції
засліплене сяєвом із діжі
чого багато те йде за безцінь
те що засліплює візьмуть чужі
глина глибока придонна уярмлює
сліпці не завважують тіней
у темряві
Елладу простукує сивим гекзаметром
наперсток зневаженої Селени
