Хотів я стати снігом білим,
Крихким, холодним і забутим,
Щоби моє холодне тіло
Нічого не могло відчути.
Лежати б так у Антарктиді
Чи у Гренландії далекій,
Просто б лежати і не тліти,
Не розпливатися від спеки.
Віки у ліжку крижаному
Пройшли б тихенько й непомітно,
Мені б не снились мертві знову,
Судоми не будили б тіло.
Колиска снів і прохолоди!..
Форпост німої ейфорії...
Жаданий світ, куди приходять
Сніжинки-втікачі змарнілі...
Це все десь там, за горизонтом,
В краях далеких, невідомих,
Де все задумливо і сонно,
За тисячі життів від дому.
Я б тихо спав під покривалом
Холодним, начебто нетлінним,
Аж поки б сон не обірвало
Лихе глобальне потепління...
