Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2476
Творів: 44505
Рецензій: 87040

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Мотлох

шматок третій: вода

© Ніка Новікова, 24-06-2010
вона не звертає увагу на сіль що стягує шкіру

це ж як має бути гарно:
звикнути до морської
води
настільки...

ще
вона вміє довго дуже
довго не дихати під
водою

бо
я лише здогадуюсь а вона знає напевно
що все залежить від того
чому тебе вивчили
перше:

буває /так було зі мною. і - я лише припускаю - з вами/
перше вчать що людина вапщє-то підвладна
тяжінню - і вона завжди тяжіє вниз її
завжди тягне у
землю

або /два/: людина - це тіло яке
можна бачити у відображенні
якого можна торкнутись яке
можна вдихнути і яке лишається
на язиці

або /три/: людина - не розчахнута вітром
зморшкувата верба не
хиже шипіння води по осінній коктебельській гальці не
колір бензольної плями на мокрому асфальті  перед зупинкою  не
запах старого запрілого підручника з біології за 9 клас
що його щойно винесли із
підвалу

/чотири/ що людина -
це не /крапка/

а що людина -
це так /крапка/

і так вона дихає  
повітрям:

ааах-хааа
ааах-хааа


а водою людина не дихає /п*ять/
водою - ні /знак оклику/

...
все це вона знає але
перше її вивчили чомусь навпаки

/як добре все-таки
звучить вслухайтесь
тільки:  ч о м у с ь н а в п а к и/

і тому тепер вона може пірнати глибоко
розрізаючи складні соляні
павутинки полотна
візерунки
мапи
у товщі морської
води власним - солоним
по-іншому - тілом неначе
ножем що ним вирізають
перлини
вона
вимащена жовтим сонцем
наче оливковою олією /хоча яка вона оливкова
якщо вона золота
з о л о та в о н а!/
пірнає
так глибоко глибоко глибоко
що треба повторити слово - глибоко! -
ще багато разів
аби воно раз -
втратило сенс і стало смішним два -
врешті передало дійсну глибину
її занурення

в якому єдине що вона

жовтаоливкова золотамасна і солона_по-іншому
у зеленій густій /наче
скляні злитки які колись можна
було знайти обіч залізних
доріг/ воді


робитиме
це пізнаватиме
дно - так як колись
пізнавала тіло своє так
як колись пізнаватиме тіло своє_не_своє

уперше

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 3

Рецензії на цей твір

рибозалежний прийшов

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Сонце Місяць, 01-07-2010

Твоє занурення у пісвідомість -

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Любов Долик, 24-06-2010

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Viktoria Jichova, 24-06-2010

Класно!

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Зоряна. Львів, 24-06-2010
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.73125600814819 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Пол Бейті «Запроданець». Чорний роман під рожевою обкладинкою
Як воно — жити з усвідомленням власної чорноти? Чому ми досі ділимо людей за кольором шкіри? Запитання, …
«Лютеція» — еротичний роман-містифікація
Вже кілька років поспіль у вересні (до Форуму видавців) Юрій Винничук влаштовує справжнє свято для поціновувачів …
Вікторія Андрусів «Тринадцять жінок Івони»: фатум як спасіння
Свою дванадцяту книгу презентує широкому загалу відома закарпатська письменниця Вікторія Андрусів. «Тринадцять …
«Моє не надто досконале життя» (але майже)
Знову переповнений вагон, вже бачу це ще до зупинки потяга. Але я ж мушу потрапити на роботу на іншому …