Комусь - мокрий асфальт Берліна.
Комусь мікрорайонна пилюка...
Є усе в цих двох (боже)вільних,
А найбільше, напевно, розлуки.
Є піонові пишні ранки
у росі, так на сльози не схожій.
Вона - панна, водночас - бранка,
Він точніше сказати не може.
В їхній алгебрі спільній вийшло,
що спонтанність - найперша умова.
Їх любов рівно два, не більше.
Раптом менше - то все тимчасово.
